Постанова ВАСУ від 26.03.2015 року

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/9991/15898/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Заїки М.М.,

Черпака Ю.К.,

секретар Мороз Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності незаконною, стягнення недоплаченої суми заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у якому просила визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03 версеня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати; стягнути із Державної судової адміністрації України на мою користь суму недоплаченої заробітної плати у розмірі 137766 грн. 63 грн., яка утворилася в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з січня 2006 року по 1 червня 2010 року; зобов'язати з 1 червня 2010 року виплачувати заробітну плату, нарахування якої проводити, виходичи із середнього заробітку, розрахованого відповідно до діючого на цей момент мінімального розміру заробітної плати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, а саме: визнано незаконною бездіяльність Апеляційного суду Донецької області, Державної судової адміністрації у Донецькій області щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_2. з 19 серпня 2009р. по серпень 2010р. з розрахунку 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки, а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" на момент виплати у заявленому періоді, з 22 травня 2008р. надбавки за вислугу років у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано апеляційний суд Донецької області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 25% від загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" за період з 19 серпня 2009р. по серпень 2010 року включно, з урахуванням раніше проведених виплат та вислуги років у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано Міністерство Фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України для Апеляційного суду Донецької області на бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19 серпня 2009р. по серпень 2010р. заробітної плати, з 22 травня 2008р. надбавки за вислугу років у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19 серпня 2009р. по серпень 2010р. заробітної плати з розрахунку 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки, а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" на момент виплати у заявленому періоді, з 22 травня 2008р. надбавки за вислугу років у розмірі 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішенням першої та апеляційної інстанцій представники Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України звернулися з касаційними скаргами. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з березня 2001 року працює на посаді судді Апеляційного суду Донецької області та заробітна плата позивачки обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Задовольняючи позовні вимоги суди встановили, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Однак, з такими висновками погодитись неможливо виходячи з наступного.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України. Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи. Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332 грн, що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, тому суди не мали підстав для висновку про те, що ці нормативні акти суперечать Закону України «Про статус суддів». Отже, висновок судів про незаконність дій відповідача не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України «Про статус суддів», прийняті в межах його повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Вирішуючи спір, суди не використали право зупинити провадження у справі до розгляду адміністративної справи щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади судом касаційної інстанції, не дали правової оцінки нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, перевагу мають положення частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, над нормами постанов Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.

Відповідно до підпункту1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI 9 в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року №2856- VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів», крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої-четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

Враховуючи викладене, перерахунок надбавки за вислугу років позивачеві має бути здійснений по 31 грудня 2011 року.

Повно з'ясувавши фактичні обставини справи та застосовуючи законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суди дали неправильну правову оцінку обставинам у справі та допустили неправильне застосування норм матеріального права та враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення першої інстанції, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, є помилковим тільки в частині, тому його слід змінити, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року змінити.

Скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати з розрахунку посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

В частині задоволення позову про перерахунок ОСОБА_2 надбавки за вислугу років та виплати ОСОБА_2 щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі, встановленому частиною 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас - постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: М.М. Заїка

Ю.К. Черпак